Репрезентація теми пам'яті в сучасних виставах українського постдокументального театру (на прикладі вистави "Вічно ніхто")

Abstract

У сучасному суспільстві, яке переживає швидкі зміни та трансформації, збереження колективної пам'яті стає особливо актуальним завданням. Основна мета постдокументального театру – зафіксувати та донести до глядачів правду про події, які можуть бути замовчані або перекручені в інших медіа. Використання вистави «Вічні Ніхто» як прикладу дозволяє звернутися до конкретного твору мистецтва, розглянути його техніки та засоби вираження документів і реальних історій в театрі, а також проаналізувати вплив цих методів на сприйняття глядачем теми пам'яті. Відмінність даного дослідження полягає у фокусуванні на сучасних українських постановках, що дозволяє розкрити специфіку використання теми пам'яті в контексті національної культури та історії. Аналіз вистави «Вічні Ніхто» у контексті пам'яті є інноваційним підходом до дослідження сучасного українського театру та його взаємодії з глядачем. Таким чином, це дослідження робить внесок у розвиток теорії та практики постдокументального театру та вивчення його впливу на суспільство через призму теми пам’яті.