Камерно-вокальна лірика Франсіса Пуленка: особливості втілення Ссвоєрідної поезії Гійома Аполлінера

Abstract

Камерно-вокальна лірика Франсіса Пуленка (1899–1963) вкрай обмежено розглядається в навчальних курсах «Історія музики XX століття» та «Історія вокального мистецтва». Серед причин ситуації, яка склалася, назвемо обмеженість годин при великій насиченості інформації щодо музичних процесів і творчості видатних композиторів минулого століття, з одного боку, та відсутність достатнього матеріалу про вокальні твори для голосу і фортепіано Пуленка – з другого. Зауважимо, що цій сфері композиторської спадщини приділяється увага, як правило, у виданнях, присвячених музичній культурі XX століття, де творчість митця постає в контексті опису атмосфери Франції того часу, діяльності композиторів групи «Шести», формування загальноестетичних тенденцій (Hell, 1978; Holstein, 1988). Серед спеціальних досліджень щодо композиторських надбань французького майстра твори для голосу і фортепіано згадуються в загальному хронологічному огляді його творчості (Ivry, 1996; Mellers, 2003). Виходячи з цього, метою запропонованих методичних рекомендацій є розширення інформації стосовно одного з головних шарів творчості французького майстра.