Образ Богородиці в кантаті В. Птушкіна "Salve Regina"

Abstract

Широке визнання музики В. Птушкіна, зокрема, виконання його творів багатьма сучасними хоровими колективами України, актуалізує вивчення його спадку, де хорова музика представлена значною мірою. На сьогодні хорова творчість В. Птушкіна ґрунтовно не досліджена. У статті вперше у вітчизняному музикознавстві здійснюється аналіз особливостей втілення образу Богородиці в кантаті В. Птушкіна «Salve Regina». Розкрито художньо‑філософську концепцію кантати, виявлено особливості відтворення її головного образу, виявлено специфіку інтонаційної та гармонічної мови, драматургії та форми твору. Підсумовано, що кантата синтезує риси барочної музичної стилістики та сучасної музичної мови, а канонічний церковний текст не заважає її яскравій театральності. Мелодія постає як найбільш чуттєвий та емоційний компонент інтонаційності, тоді як гармонічна вертикаль орієнтована на фонічну експресію яскравих нетерцієвих співзвуч, великих септакордів та нонакордів; залучено й семантику тонального розвитку. Інтонаційні арки, лейтакорди, принцип наскрізної драматургії, контрастне зіставлення епізодів та частин цілого у кантаті, незважаючи на камерність форми, свідчать про симфонічність мислення композитора. Музика кантати значно розширила рамки молитовного тексту і вивела його на рівень філософського узагальнення. Образ Діви Марії стає носієм прихованого смислу, символом духовного становлення людини. Крізь образ Богородиці у творі висвітлюються різні етапи духовного шляху людини до пізнання Бога. Кожна з шести частин кантати є музичним відтворенням певного періоду її духовного життя: народження – страждання – відчай – протест – просвітлення – відродження.