Синтез принципів імерсійного театру та театру об'єктів у сучасній режисерській практиці

Abstract

Стрімкі зміни у світовому креативному просторі та мистецтві, які пов’язані із багатьма викликами цивілізаційного розвитку (цифровізація, війни, екологічні катастрофи, тощо), вимагають від творців сучасного українського театру створення нових форматів режисерських концепцій вистав та розробки інноваційних підходів роботи з глядачем. Досвід митців ХХ століття (Т. Кантор, Є. Гротовський, А. Арто, Ю. Шайн та інші), які намагалися знайти вихід за межі сценічного простору та «занурити глядача» у атмосферу драматургії вистави, доводить плідність стратегії залучення глядацької аудиторії не тільки до діалогу з митцями але й до співучасті у створенні креативного продукту. Власне, прикладом формату активного «включення» глядача в пропоновану перформативну дію є імерсійний театр (immersive – створює ефект присутності, англ.). Суть якого не в тому, що показують, а в тому, що відбувається з глядачем-учасником.[13] Ще одним прикладом новаторського підходу до «включання» глядача є сучасний театр об’єктів, який пропонує глядачеві не спостерігати за анімацією неживого, а бути частиною життя артефактів та об’єктів перформативної дії.