ОПЕРНА ТВОРЧІСТЬ УМБЕРТО ДЖОРДАНО ЯК ТЕКСТ ЕПОХИ: ІНТЕРПРЕТОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

Abstract

Дисертацію присвячено оперній творчості яскравого представника пізньоромантичної традиції італійської опери межі XIX–XX ст. У. Джордано, яку висвітлено як цілісну систему з позицій оперології та порівняльної інтерпретології. Інтерпретологічний підхід стосовно тенорових партій (Е. Карузо, Б. Джильї, М. Дель Монако, Ф. Кореллі, П. Домінго, Х. Каррераса, Л. Паваротті, М. Граціані, В. Лесика, А.Замбона, Ф. Панні, Д.Формаджіа, М. Тедескі) засвідчив головування школи італійського бельканто (принцип canto è riflesso, спів без форсування звуку, роль дихання, перевага головного регістру, цілісність кантилени) та пріоритетність «типу італійського тенора» (Дж. Лаурі-Вольпі).