Оперетта "Чорноморці" М. Лисенка та М. Старицького як національний архетип : музика, слово, дух

Abstract

Розглянуто оперету «Чорноморці» як перший спільний сценічний твір М. Лисенка й М. Старицького, що став вагомим кроком у формуванні національного українського музично-драматичного театру. Проаналізовано джерело сюжету — п’єсу Я. Кухаренка «Чорноморський побит на Кубані», її етнографічні та історичні особливості. Виявлено трансформацію фабули: від натуралістичних побутових сцен до символіко-міфологічного простору Чорноморії, що дало змогу авторам надати твору глибокого гуманістичного сенсу. З’ясовано принципи втілення драматургічного матеріалу в музично-сценічну форму оперети «Чорноморці». Досліджено музичну структуру твору. Виявлено специфіку інтонацій, гармоній та ритмів, пов’язаних із козацькою тематикою. Зосереджено увагу на поетичній і музичній семантиці образів, особливо на мотивах поезії Т. Шевченка, які структурують драматургію твору і підкреслюють духовну складову української ідентичності. Обґрунтовано основний ідейний імператив козацької слави в її широкому трактуванні як основи народного світогляду, суголосному творчості Т. Шевченка. Оцінено музичну організацію оперети, тематику, інтонаційно-гармонічні особливості увертюри та вокальних партій, що відтворюють архетипічні уявлення про козаччину. Визначено, що оперета виконує не лише художньо-естетичну функцію, а й стає засобом осмислення й трансляції національного світогляду, демонструючи синтез традиційної культури й модерного художнього мислення. Показано, як через музично-драматичну форму автори реалізують патріотичний меседж, спрямований на відродження історичної пам’яті та формування громадянської свідомості. Наголошено на зміщенні акцентів у наративі: від етнографічного реалізму до узагальненої філософської концепції, що символізує незнищенність українського духу. Встановлено, що художній прийом створення міфологізованого простору «Чорноморії» сприяв виведенню сюжету за межі конкретної історичної події, перетворивши його на узагальнену модель національного буття, де дія набуває позачасового сенсу, а персонажі — характерних рис. Доведено, що «Чорноморці» постають як ключовий твір у розвитку українського музично-драматичного театру, демонструючи здатність до художнього оновлення й ідеологічного впливу через синтез музики, драми та національної символіки.