"Різдво" з циклу "Двадцять поглядів на немовля Ісуса" Олів'є Мессіана у інтерпретації Йожефа Ерміня

Abstract

Й. Ермінь – видатний український піаніст, соліст, артист камерного ансамблю, концертмейстер, що виступає з оркестрами різноманітних складів та веде активну концертну діяльність в Україні і за кордоном. Особливе місце в репертуарі Й. Ерміня належить музиці ХХ століття, і зокрема, творам видатного французького композитора Олів’є Мессіана. «Двадцять поглядів на немовля Ісуса» О. Мессіана є актуальним матеріалом наукових досліджень, особливо в західній музикології, однак робіт, присвячених інтерпретаційній проблематиці – всього декілька (М. Рой, Ч. Сайферт, Ш. Андерсон, К. Нобл), дослідження ж українського контексту цієї проблематики навіть не розпочато. Мета статті – визначити найбільш характерні особливості виконання композиції «Різдво» з циклу «Двадцять поглядів на немовля Ісуса» О. Мессіана у інтерпретації Й. Ерміня шляхом її порівняння з низкою інших її відомих виконавських версій. Методологія. У роботі використано методи інтонаційного, композиційного, інтерпретаційного аналізу, спостереження, порівняння, узагальнення. Наукова новизна дослідження визначається його абсолютно новітньою, хоча й водночас дуже актуальною проблематикою (дослідження зазначеної проблеми ніколи не проводилося, хоча воно має велике значення для українського фортепіанного виконавства). Висновки. Інтерпретація Й. Ермінем композиції «Різдво» з циклу «Двадцять поглядів на немовля Ісуса» О. Мессіана може бути визначена як лірико-драматична «історія Різдва». В цілому вона близька до театралізованої інтерпретації цієї п’єси К. Гільдіга, але на відміну від неї, значно більш емоційна. Інтерпретації Й. Ерміня притаманна яскрава подієвість – результат динаміко-процесуального трактування композиції, що кардинально відрізняє її від статичної, медитативної інтерпретації цього твору І. Лоріо. Сказане дає підстави стверджувати безумовну оригінальність запропонованої Й. Ермінем виконавської інтерпретації – як на технологічному, так і на концептуальному рівнях, а також (на основі порівняння темпів) її типологічну спорідненість із інтерпретаційним підходом О. Мессіана. Учень М. Крушельницької, послідовник школи Г. Нейгауза, Й. Ермінь зумів осягнути специфіку західноєвропейського раціонального ставлення до мистецтва в поєднанні з медитативними практиками Сходу. Притаманне піаністу прагнення «загострення, очищення слуху», стосується в т.ч. і його самонастанови на пошук оригінальних, незалежних від загальноприйнятих, «авторитетних» чи «модних» виконавських рішень. Очищення слуху, «робота з чистими вухами», «блаженний слух» у системі координат Й. Ерміня – це в т.ч. і про інтерпретаційні концепції, тісно пов’язані з етичними цінностями. Піаніст протиставляє «поетичність» українського піанізму «прозовому» виконавству західних піаністів. Запропонована ним лірико-драматична інтерпретація мессіанівського «Різдва» як власне «історії Різдва» яскраво підтверджує це.