Імпровізаційність як форма соматично-емоційної взаємодії в ансамблі саксофона і фортепіано

Abstract

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню імпровізаційності як соматично-емоційного феномену в ансамблі саксофона і фортепіано та її інтеграції у ширший дискурс дослідження емоційного інтелекту в ансамблевому музикуванні. Імпровізаційність розглядається як онтологічна якість ансамблевої взаємодії та як стилістична й виконавська характеристика, що ґрунтується на соматичному інтелекті, антиципативному мисленні та емоційній креативності. Імпровізація трактується як форма музичної комунікації, яка передбачає миттєву реакцію на музичні жести партнера й функціонування ансамблю як динамічної системи взаємодії. У роботі розкрито поняття соматичного інтелекту як тілесного знання, що охоплює «тілесне слухання», рухову чутливість і здатність до сприйняття мікрожестів у процесі виконання. Особливу увагу приділено специфіці взаємодії саксофона і фортепіано, зокрема тембровому та просторово-динамічному балансу. Наукова новизна дослідження полягає у концептуалізації імпровізаційності як прояву емоційного інтелекту ансамблістів та у розширенні традиційних підходів до розуміння імпровізації у виконавській практиці.