Творчі досягнення Г. Берліоза як диригента-реформатора

Abstract

Розглянуто оперно-симфонічне виконавство Західної Європи XIX століття, а саме диригентську діяльність Г. Берліоза як керівника великого симфонічного оркестру. Означено, що на сучасному етапі розвитку мистецтвознавства виникла необхідність у поглиблено-професійному підході до розкриття суті реформаторських починань Г. Берліоза та його ролі в теоретичному осмисленні різних аспектів диригентського мистецтва. Проаналізовано попередні наукові джерела, присвячені цій проблематиці; визначено чинники, що вплинули на рішення Г. Берліоза стати диригентом; досліджено сутність його реформи в галузі симфонічного виконавства; вивчено досвід проведення репетицій з великим симфонічним оркестром та особливості розміщення виконавців на сцені; осмислено основні положення теоретичних праць видатного диригента.