Цикл «24 прелюдії та фуги» В. Задерацького в педагогічному та концертному репертуарі

Abstract

Прелюдії та фуги В. Задерацького (1891–1953) поки що не посіли належного місця в репертуарі українських піаністів, що обумовлено старанним і послідовним вилученням композитора з музичної історії ХХ століття в часи радянської державності. Порівнюючи діяльність В. Задерацького із творчістю М. Рославця та А. Лур’є, М. Остапчук зауважує, що, у біографії В. Задерацького «ніколи не було навіть короткого періоду активної публічної діяльності у ролі композитора чи виконавця своїх творів» (Остапчук, 2023: 201). Цикл «24 прелюдії та фуги» взагалі був композитором написаний у вигнанні1, у трудовому таборі на Колимі, на телеграфних бланках і блокнотних аркушах у період з 1937 по 1939 роки. За життя В. Задерацького він так і не був надрукований, і відбулося це лише в 1970 році. Відродження спадщини митця розпочинається лише на початку 2000-х років. Як свідчить М. Остапчук, у 2002–2003 роках, за ініціативи Львівської музичної академії, пройшов фестиваль, присвячений музиці композитора, а також було проведено низку концертів у містах, де проминала його творча діяльність – Львові, Рівному, Житомирі (Остапчук, 2023: 202). Разом із тим, після цього не відбулося суттєвих зрушень у виконавсько-педагогічному репертуарі, і цикл В. Задерацького залишається мало виконуваним. Те ж стосується й популяризації музики композитора в інтернет-просторі. На ютубі трапляються лише поодинокі зразки записів окремих прелюдій та фуг українськими піаністами (Задерацький, 2024).