Сакральний хронотоп «Le nozze di Figaro» В. А. Моцарта

Abstract

Статтю присвячено виявленню ознак сакрального хронотопу в опері «Le nozze di Figaro ossia la folle giornata» Вольфганга Амадея Моцарта з метою переосмислення її традиційного трактування як суто комічної та профанної. Доводиться, що commedia per musica функціонує як оперний міф, у якому взаємодіють солярний, лунарний, близнюковий міфи та міф про провіденційного героя, а також міфологеми суду, дива, помсти й ініціації. Сакральний хронотоп розкривається через весільний ритуал, систему бінарних опозицій, протистояння доцентрових і відцентрових сил, а також через метаморфози персонажів, що проходять «горнило перевтілення». Обґрунтовано, що поєднання карнавалізованої гри та міфологічної логіки дозволяє тлумачити оперу як карнавалізований сакральний універсум. Зроблено висновок про міфотворчість як жанрову ознаку opera scenica та розширення предметних меж міфооперології.