Фрідріх Ніцше : "Жест, спрямований на межу, або абетка для всіх і ні для кого"

Abstract

Актуальність проблеми.Сучасний світ перебуває в тенетах лінійної світоглядної доктрини, просякнутий стереотипами та стигматизацією мислення, обмеженнями, що накладає на себе безпосередньо індивід, внаслідок страху демонтувати традицію як норму. В цьому аспекті, важливими орієнтирами гуманітарної рефлексії виступають особистості, які пропонують світу та людині нову (нелінійну) «мову», нову абетку реальності. Так, яскравою постаттю в цьому ряду є постать німецького мислителя Ф. Ніцше. Автор статті пропонує розкрити та проаналізувати «філософа життя» завдяки поняттю «трансгресія», що уособлює зустріч з «неможливим». Мета. Використовуючи словник постмодернізма – феномен «трансгресія» та концепт «досвід-межа» (М. Бланшо, В. Рьод, с. Шаап), автор статті ставить мету продемонструвати подолання лінійного розвитку досвіду (чуттєвості та розуму) в аспекті трансформації «останньої людини» до Надлюдини. Методи. В роботі автор статті використовує описовий метод, індукцію, дедуктивний принцип, синтез, узагальнення, герменевтичний підхід, інструменталістську концепцію Д. Дьюї. Результати дослідження. Розкриття нової абетки Ф. Ніцше через залучення ключових термінів таких, як «трансгресія» та «досвід-межа», створює передумови для визначення нової дефініції людини. В статті вперше запропоновано представлення двох дихотомій: «людина-дерево» («бути») – лежить в основі класичної раціональності, відповідає за спадковість, традицію, стереотип, ресентимент та «людина-бархан» (частка «і», багатовимірність) – нелінійність, множинність, непередбачуваність висновків, демонтаж традиції, казуальність. В дослідженні виявлена типологія модусів буття у вигляді онтологічної, символічної (семантичної), метафізичної експлікації щодо подолання природи межі – лінійності та традиції.