Жанрова модель інтермецо (на прикладі фортепіанних творів Р. Шумана та Й. Брамса)

Abstract

Інтермецо розглянуто як самостійна п’єса, що є одним з різновидів мініатюри. Для визначення характерних рис жанру вибрано інтермецо для фортепіано композиторів-романтиків, зокрема Р. Шумана та Й. Брамса, адже цей жанр викристалізувався, відокремившись від опери, саме в добу Романтизму. Новизна дослідження полягає у створенні моделі жанру інтермецо, основаної на вивченні його генези; метафоричність, двоїстість і парадоксальність представлено як його корінні якості. Мета статті – визначити характерні принципи організації жанру інтермецо на прикладі його фортепіанних зразків у Р. Шумана (ор. 4) та Й. Брамса (ор. 117). Зазначається, що саме у творчості Р. Шумана цей жанр подолав функцію серединного, проміжного, та отримав самостійне значення. У висновках підкреслюються жанрово-стилістичні риси, притаманні жанру інтермецо загалом.