«Ареал гри» сучасного піаніста

Abstract

Стаття досліджує роль професійного піаніста Олександра Таро в сучасному кінематографі на прикладі фільмів «Любов» (2012) і «Болеро» (2024). Використано поняття «ареалу гри» Патріса Паві для комплексного аналізу його присутності в кадрі та за його межами як виконавця та актора. Показано дуалізм ролей Таро: у фільмі «Любов» він грає себе як піаніста, а в «Болеро» – критика композитора Равеля, виконуючи його музику поза кадром. Стаття підкреслює важливість участі справжніх музикантів у кіно та відкриває нові інтерпретаційні перспективи кіномузики.