Гітарний оркестр як явище в виконавській практиці кінця ХХ - початку ХХІ століття

Abstract

Статтю присвячено осягненню оркестрового мислення в царині гітарного музикування. Практика гітарних оркестрів як новий вектор розвитку виконавського мистецтва є актуальною як в світовій, так і в українській музиці, що засвідчує актуальність обраної теми дослідження. Мета статті – виявити особливості феномену гітарного оркестру як явища системи виконавської та композиторської творчості в музиці кінця ХХ – початку ХХІ століття (на прикладі гітарного оркестру ХНУМ імені І.П. Котляревського). Важливим аспектом новизни й актуальності є рефлексія практики гітарного оркестру Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського як у вимірі оркестрового музикування, так і узагальнення досвіду виховання у здобувачів навичок оркестрового музикування та якості музичного мислення. Висновки стосуються виявлення основних рис гітарного оркестру як виконавського явища кінця ХХ – початку ХХІ століття. Історичні шляхи гітарного виконавства свідчать про іманентну властивість цього інструмента до ансамблевого та оркестрового музикування. Затребуваність оркестрового музикування гітаристів засвідчує як українська, так і світова практика, що підтверджує існування численних гітарних оркестрів в сучасному музичному просторі. унікальним прикладом реалізації принципів оркестрового виконавства в Україні. Найбільш важливим аспектом виконавської практики для монотембрового оркестру є віднайдення такої якості звучання, яка при збереженні цілісності «тембрового поля» дозволяє свідомо виокремити темброву впізнаваність та специфіку окремих оркестрових груп. Також важливим залишається пошук оптимального фактурного балансу для створення переконливих виконавських інтерпретацій. Перспективою дослідження є узагальнення категорії музичного мислення у площини оркестрової гітарної музики на основі аналізу творів сучасних композиторів, написаних для такого виконавського складу.