Домрово-баянний ансамбль : виконавський аспект (на прикладі творчості ансамблю "Рідний край")

Abstract

Дослідження присвячене комплексному аналізу виконавських аспектів функціонування домрово-баянного ансамблю як усталеного академічного складу творчого колективу малої форми. Поєднання домри та баяна успішно акумулює віртуозні можливості струнних (домра) та темброфактурну універсальність (баяна/акордеона) і є самодостатнім з точки зору охоплення функцій музичної фактури. Інструменти мають принципові конструктивні відмінності, а отже, суттєву різницю у способі звукоутворення, характеристиках артикуляції, акустичних параметрах звуку. Ансамблісти мають враховувати означені специфічні виконавські аспекти – досягати синхронності, штрихової відповідності, вирівнювати динамічний баланс партій, нарешті, працювати над створенням якісного концертного репертуару, що відповідає виконавським властивостям інструментального складу. Підґрунтям для осмислення означеної проблематики слугує творчий досвід яскравого харківського ансамблю «Рідний край» у складі Наталії Костенко (домра) та Сергія Нєвєрова (баян), який вдало поєднує академічні традиції з сучасними виконавськими тенденціями. Мета статті – здійснити комплексний аналіз художньо-виконавських особливостей домрово-баянного ансамблю, виявити і систематизувати специфічні аспекти його функціонування, узагальнити досвід інтерпретаційної діяльності та репертуарні уподобання творчого колективу у складі домра і баян на прикладі творчості ансамблю «Рідний край». Колектив є яскравим прикладом успішної реалізації сучасної творчої виконавської моделі. Харківські музиканти вирізняються віртуозною технікою і ґрунтовною фаховою освіченістю, тримають високу планку академічної традицій та розширюють темброво-артикуляційні межі інструментального складу, відшукуючи нові виразні засоби – колористичні знахідки, оригінальні прийоми звукотворення. Різноманітність репертуару ансамблю «Рідний край», що містить «бахівську» поліфонію, зразки музики доби романтизму, українську пісенну класику, твори на ґрунті національної традиції, естрадно-джазові транскрипцій – свідчить про високий ступінь творчої гнучкості музикантів та слугує підтвердженням виконавської універсальності камерної форми домра-баян, її здатності досягати оркестрової насиченості тембрів та виняткової сольної віртуозності.