Образи природи як предмет композиторської рефлексії (на матеріалі хорової музики Китаю)

Abstract

Стаття досліджує образи природи в хоровій музиці Китаю через онтосемантичний аналіз дихотомії «природа – людина». На матеріалі творів Цюй Сісянь, Хуан Цзи та Цай Юй Вень виявлено пантеїстичну модель музичного мислення, засновану на філософії споглядання. Показано, що китайська хорова традиція формує «драматургію звукоспоглядання», відмінну від європейського антропоцентризму. Обґрунтовано синтез національної мовностильової системи з європейськими техніками як основу сучасного музичного пантеїзму.

The article examines images of nature in Chinese choral music through an onto-semantic analysis of the “nature–human” dichotomy. Based on works by Qu Xixian, Huang Zi, and Cai Yuwen, it identifies a pantheistic model of musical thinking grounded in a philosophy of contemplation. It shows that Chinese choral tradition forms a “dramaturgy of sound contemplation,” distinct from European anthropocentrism. The study highlights a synthesis of national stylistic language with European techniques as the foundation of contemporary musical pantheism.