Логіка функціонування темброво-семантичних двійників у Сomedia per musica В. А. Моцарта "Le nozze di Figaro"

Abstract

«Комедію крізь музику» Моцарта розглянуто з позицій відтворення логіки функціонування темброво-семантичних двійників у весільно-ігровому хронотопі. Встановлено, що темброво-семантичні двійники утворюються навколо архетипів наречений (Фігаро) і наречена (Сюзанна), які разом формують парний архетип весільного подружжя. Виявлено, що архетип нареченого у партіях Фігаро, Альмавіви, Бартоло доповнює амплуа месника, що найповніше розкривається в аріях помсти. Відзначено, що оперні героїні, перетворюючись на наречених, варіантно дублюють внутрішню структуру архетипу, базованого на поєднанні іпостасей Engel und Schelmin (ангела й бешкетниці). В образах Сюзанни та Барберіни наведені іпостасі втілюються синхронно; у партіях Марцеліни і Розіни — діахронно. Доведено, що у структурі жіночих образів варіантно відтворено амплуа субретки: в партії Графині — під час травестії у четвертій дії; в партії Марцеліни — у зв’язку з функцією домогосподарки, аналогічною служниці (до драматургічного злому у третій дії); образ Сюзанни відповідає колоратурному, Барбаріни — «чистому» втіленню аналізованого оперного амплуа. Темброво-семантичне вирішення образу Сюзанни надає можливість поставити його на один «виконавський п’єдестал» із Графинею як другу приму (чому сприяє належність героїнь до парного амплуа «служниця-господиня»). Неоднозначність Hoserolle (ролі у штанах) Керубіно — тембрового двійника Сюзанни або Марцеліни, семантичного дубля Фігаро й Альмавіви — відповідає театральній традиції інтерпретації Travestie-Rolle. У функціонуванні темброво-семантичних двійників в опері Моцарта відзначено взаємодію законів класичної логіки (тотожності, протиріччя) і логіки міфу (метаморфози, не-виключеного третього). Вказано, що міфотворчість набуває значення жанрової природи опери, поширюючись на комедійні взірці, що розширює предметні межі міфооперології.