«Коронаційна Ода» Едварда Елгара: переплетені періодизації: Жанрові вектори світової музичної культури

Abstract

Постановка проблеми. У статті висвітлюється «потрійний» статус «Коронаційної Оди» Едварда Елгара: як самостійного мистецького об’єкта; як твору, написаного на стадії творчої еволюції композитора, що визначена автором статті як «етап успіху»; нарешті – як твору, що поєднує кар’єру Е. Елгара з долею Британської імперії – адже відбувся збіг у часі двох перехідних періодів: руху до вказаного «етапу успіху» в житті митця та до «Едвардіанської ери» в житті британського суспільства. Мета, методологія та новизна дослідження. Мета статті – висвітлити зміни композиторського стилю Е. Елгара на матеріалі «Коронаційної Оди» як віддзеркалення періоду змін в історії Британської імперії. Методами дослідження послугували історичний, жанрово-стильовий та компаративний. Наукова новизна результатів розвідки полягає в тому, що на підставі жанрово-стильового аналізу «Коронаційної Оди» Е. Елгара проведено паралелі між трансформаціями, що відбулися в його творчості на початку 1900 років, та епохальними змінами в історії Британської імперії на початку правління короля Едварда VII. Відзначено, що в обох випадках ідеться про збереження інгерентних системних рис, але з подальшим їх розвитком та оновленням. Висновки. Подібно до того, як зміна монарха в Британії стала початком нової ери, при цьому зберігаючи сутнісні риси Британської імперії, «Коронаційна Ода» Е. Елгара стала одним із творів, написаних митцем на «етапі успіху», у часи, коли він використав усі свої попередні досягнення і на основі їх синтезу зміг знайти свій, неповторно «елгарівський» голос та стиль. З одного боку, видається лише вдалим збігом, що цей новий етап почався приблизно в той же час, коли британське суспільство опинилося на порозі нової епохи. Тоді як з іншого боку, успіх «Коронаційної Оди», попри всі несприятливі чинники, пов’язані з її першим виконанням, закріпив статус Е. Елгара як «композитора нації»; тому видається цілком закономірним, що доля та карʼєра видатного музиканта тісно переплелися з долею Британської імперії.

The article is devoted to studying Edward Elgar’s “Coronation Ode” in a threefold way: as a self-sufficient work, as a representation of the composer’s style of early 1900s (time, defined by the author of this article as a “stage of success”), and as a work linking his creative development and career to the history of the British Empire. Brief outline of history of composition is given, as well as cultural and historical context. The purpose of the study is to show that Elgar’s already high stance as a composer after the success of “Enigma” variations and oratorio “The Dream of Gerontius” among other works allowed him to be chosen as the author of “Coronation Ode” for coronation of Edward VII, ushering a new era in history of the British Empire, as well as that his mastership and expertise allowed him to combine his recently established unique style with the expectations placed on him as the author of such “Royal” composition. A conclusion is made that Elgar was able to produce the work of high artistic quality, perfectly suitable for the Coronation, and that resulted in him receiving even a higher stance as a “national” composer in Edwardian Era.