Український репертуар для ансамблів духових інструментів ХХІ ст. : виконавські стратегії

Abstract

У статті розглядається український репертуар для ансамблів духових інструментів ХХІ століття в контексті сучасних виконавських стратегій. Наголошено на зростанні ролі камерно-ансамблевих форматів музикування на духових інструментах (ансамблі дерев’яних, мідних, змішані духові ансамблі), у музичному житті України, а також у системі професійної музичної освіти. Визначено основні жанрово-стильові тенденції сучасного українського репертуару для духових ансамблів: неофольклорна лінія, полістилістичні проєкції (поєднання академічної традиції з джазом, роком, поп-музикою), тяжіння до варіаційних, сюїтних, концертних циклів, а також активне використання аранжувань та перекладень. На конкретних прикладах сучасної української камерної творчості (сюїта «Калейдоскоп» Ж. Колодуб для тріо флейта–гобой–фагот, аранжувальні збірники П. Груші для мішаних ансамблів духових та ансамблю мідних, камерні ансамблі із саксофоном у творах О. Потієнка та О. Козаренка окреслено коло виконавських стратегій, пов’язаних із роботою над балансом, інтонуванням, артикуляцією, фактурною прозорістю, сценічною комунікацією та інтерпретацією крос-жанрових кодів. Показано, що сучасний український репертуар для духових ансамблів стимулює формування у виконавців комплексу компетентностей: стильового слуху, здатності до гнучкої зміни ролей у фактурі, навичок камерної взаємодії, роботи з розширеними техніками та елементами імпровізаційності. Запропоновано розглядати виконавські й комунікативні стратегії як динамічну систему рішень, що поєднує текстуальну вірність партитурі з творчим моделюванням темброво-просторового образу ансамблю та простору музичної комунікації в цілому.