Питання програмності як преамбула до аналізу художніх аспектів джазу

Abstract

Останнім часом значно розширився спектр наукових розвідок джазового мистецтва. Проте онтологічні питання функціонування феномена програм ності у сфері імпровізаційного за своєю природою джазового музикування досі не отримали системного теоретичного осмислення в музикознавстві. Для науково обґрунтованого підходу до вивчення цих питань виникла потреба розділити весь обсяг дослідження на три частини, першою з яких пропонована стаття. Її метою є підсумування та аналітична концептуалізація еталонних положень і гіпотез, сформованих у процесі історичного розвитку теорії музичної програмності. Інноваційний аспект цієї роботи полягає у подальшій екстраполяції отриманих результатів на інструментальну джазову імпровізаційну творчість. Головними аналітичними інструментами стали історіографічний, системно-функціональний та музично-семантичний методи дослідження. Основні висновки представлені кількома аксіоматичними тезами: • програмна музика – це своєрідний маніфест емансипації та самодостатності інструментальної творчості; • програмний задум детермінований впливом позамузичних чинників, сенс яких реалізується за допомогою прийомів символізації художньо-образного змісту в інтонаційному тексті музичного твору; • звернення до наукового апарату семіотики сприяло розширенню розуміння програмності як інформаційного повідомлення, однак цей метод став лише одним із інструментів пізнання багаторівневого феномена музичної програмності;• інтонаційний світ музики генетично не піддається однозначному сприйняттю та осмисленню, тому саме комплексний багатовекторний підхід, який ґрунтується на широкому спектрі різнопланових наукових стратегій, видається найбільш ефективним у контексті вивчення питань музичної програмності.