Емоційний інтелект піаніста-концертмейстера (на прикладі скрипкової сонати С. Франка у виконанні М. Аргеріх)

Abstract

Мета дослідження – виявити закономірності роботи емоційного інтелекту в процесі концертної діяльності піаніста-концертмейстера. Емоційний інтелект є потужним засобом комунікації між піаністом-концертмейстером та солістом. Розуміння механізмів такої психологічної діяльності та впровадження їх у творчий процес є невід’ємною умовою професійної грамотності концертмейстера. Методологія дослідження. Основним інструментом у дослідженні є метод аналітичного спостереження, який базується на зіставленні стаціонарних та змінних даних. Незмінними є музичний твір та піаністка – скрипкова соната С. Франка та М. Аргеріх. Змінними даними представлені різні солісти, музичні інструменти, роки виконання та наявність публіки. Наукова новизна дослідження. У статті розглянуто 15 виконавських версій сонати. Під час аналізу інтерпретацій акцентується увага на двох смислових площинах: загальних параметрах твору та стратегічних місцях в сонаті. Загальними параметрами є: темпи частин сонати, цілісність твору з позиції наскрізного розвитку, розподіл ролей в ансамблі, ступінь контакту концертмейстера із солістом. До стратегічних точок сонати належать: фортепіанні вступи та програші, кульмінації, лейттеми (ступінь гнучкості інтонування у співвідношенні із подачею соліста), деякі піаністично та ансамблево важкі місця. Висновки. Класифіковано інтерпретації за ступенем включеності концертмейстера до мистецького процесу. Залежно від суворості слідування авторському тексту та інтенсивності прояву індивідуальності соліста виокремлено 3 типи: класичний (найменший ступінь включеності емоційного інтелекту), романтичний (середній ступінь активності) та експресіоністський (найвища активність емоційного інтелекту).