Музикознавчі рефлексії у формі «Прелюдії та фуги» : авторський концерт Сергія Турнєєва

Abstract

Стаття є першим в українському музикознавстві досвідом висвітлення значної мистецької події в культурному житті сучасного передвоєнного Харкова – авторського концерту композитора, заслуженого діяча мистецтв України, професора і донедавна декана Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського Сергія Турнєєва. Подія відбулася за участю відомих музикантів‑солістів, а також одного з найкращих в Україні творчих колективів – симфонічного оркестру Харківської обласної філармонії на чолі з народним артистом України Юрієм Янком. Концерт символічно відкрив ланцюг урочистостей до 105‑річчя заснування Університету, хоча «контрапунктом» до цієї святкової лінії були суворі життєві події – пандемія, а невдовзі й війна. Ця «контрастна поліфонія», а найголовніше – притаманне С. Турнєєву поліфонічне мислення уможливили концептуальну метафору – уподібнення композиції авторського концерту структурній логіці фуги; метафору, яка стала ключом до розкриття нових змістовних граней творів, що прозвучали в концерті, та яка покликана поглибити аналіз художніх сенсів мистецького заходу і його рецепцію слухачем. Отже, метою дослідження стала спроба наблизитися до розуміння секретів творчої майстерні досвідченого українського музиканта. Розкрито роль в його професійній діяльності доленосних творчих зустрічей, що спонукали майстра до створення власних опусів, а також з’ясовано змістовні складові композиторського портфоліо / стилю / методу С. Турнєєва шляхом розгляду історії написання, музично‑виразових засад і виконавської долі творів, що прозвучали в його авторському концерті (Симфонічні фрески «Тарас Бульба», «Lamentoso» для альта і струнного оркестру, «П’ять фламандских танців» для кларнета і струнного оркестру, симфонічна картина «Награвання»). Підсумовано, що авторський концерт С. Турнєєва став масштабною презентацією його багаторічного професійного досвіду, а також традицій харківської теоретико‑композиторської школи, історично сформованої саме в такому інтегрованому форматі – звідси, органічне єднання музичної теорії та практики відчутне у творчості С. Турнєєва на рівні світоглядної константи. Саме «школа» фахової підготовки дозволила йому побудувати міцний фундамент для подальшого самостійного творчого пошуку, дала відчуття впевненості та внутрішньої свободи, перетворившись для композитора з «шаблону» з обмеженим колом норм і правил на «простір» для широких творчих можливостей.