Концепція відкритого фіналу в режисерській практиці (на прикладі вистави «Сліпі» за п’єсою М. Метерлінка)

Abstract

Актуальність дослідження феномену відкритого фіналу в режисерській практиці зумовлена кардинальними трансформаціями, що відбуваються як у сучасному театральному процесі, так і в суспільній свідомості початку XXI століття. Поняття відкритого фіналу існує в історії драматургії вже протягом багатьох століть, але саме сьогодні, в епоху постдраматичного театру, ця тема набуває нового, гострого звучання. Це вже не просто художній прийом, а фундаментальна світоглядна позиція, яка відображає відмову від авторитарного «диктату істини» на користь діалогу та поліваріантності. Мета роботи: Дослідження особливостей втілення відкритого фіналу в режисерській практиці, аналіз його художньо-естетичних функцій та впливу на сприйняття театральної вистави глядачем, а також визначення ролі відкритого фіналу у формуванні емоційного та інтелектуального діалогу між твором і аудиторією. Практична значущість роботи визначається можливістю застосування отриманих теоретичних висновків та експериментальних напрацювань у реальному театральному процесі, театральній педагогіці та подальших наукових розвідках. Результати дослідження виходять за межі аналізу однієї п'єси і пропонують універсальну методологію роботи з «відкритими» структурами.