Ф. Шуберт, експромт Ges-dur, ор. 90 №3 : компаративний аналіз виконавських версій

Abstract

Стаття присвячена порівняльному аналізу виконавських версій експромту № 3 Ges-dur, ор. 90 Ф. Шуберта (А. Шнабеля, А. Бренделя, Г. Соколова). Вибір теми продиктований недостатністю в українському музикознавстві аналітичних розвідок щодо інтерпретацій фортепіанних творів Ф. Шуберта, зокрема його експромтів. Актуальність зумовлена тенденціями переосмислення шубертовської музики, поглибленого розуміння її музичного змісту, розширенням інтерпретаційного контексту. Метою статті є визначення специфіки виконавських версій експромту Ges-dur Ф. Шуберта. Методологія ґрунтується на жанрово-стильовому підході, компаративно-виконавському методі аналізу. Новизна статті полягає у розкритті багатогранності інтерпретацій експромту Ges-dur Ф. Шуберта, які представляють традиції шубертіанства у фортепіанному виконавстві. Експромт як характерний жанр у творчості Шуберта переживає своє відродження у ХХ столітті. Завдяки австрійському піаністу А. Шнабелю, популяризатору фортепіанної музики першого романтика, цикли експромтів ор. 90 і ор. 142 стають частиною репертуару видатних виконавців. Експромт Ges-dur Ф. Шуберта – один з найбільш популярних творів композитора, є прикладом високої духовної лірики. Оманлива простота нотного тексту, прозорість фактури з розподілом на три шари вимагають від піаніста високої майстерності як у вирішенні технологічних завдань, так і у розкритті лірико-філософської глибини. Схарактеризовано три інтерпретаційні підходи до його виконання. А. Шнабель позиціонує «бетховенський напрям» інтерпретації шубертовського твору; А. Брендель – витончений інтелектуалізм. Виконавська версія Г. Соколова, митця-філософа, становить найвищий ступінь осмислення композиторського задуму. Висновки: компаративний аналіз інтерпретацій експромту Ges-dur розкриває закономірності виконавського відходу від трактування музики Шуберта крізь призму бетховенського начала, що веде до переосмислення сутності шубертіанства у ХХІ ст.