Вплив епохи Відродження на розвиток європейської музики

Abstract

Дослідження присвячене проблематиці розвитку музичного мистецтва в соціокультурному контексті європейського простору доби Відродження (Ренесансу). Методологія дослідження передбачала комплексний методологічний підхід, що включав історичний, аналітичний, музикознавчий, індуктивний та інші наукові методи. Розглянуто основні гуманістичні прагнення та ключові тенденції в аспектах антропоцентризму, гармонійного розвитку особистості, естетичного світобачення, відродження традиційних основ античної культури, що були характерними для епохи Відродження та стали визначальними у розвитку музичного мистецтва Європи цього періоду. Детерміновано специфіку музично-виховного процесу у європейських навчальних закладах, де систематизувались основні закономірності навчально-виховного процесу. Узагальнено векторність впливу найвизначніших європейських музикантів на становище системи музичного виховання доби Ренесансу. Особлива увага приділена значущій ролі музично-педагогічних концепцій Яна Амоса Коменського, Джозеффо Царліно, Миколи Дилецького та низки інших вчених. Репрезентовано відомості щодо окремих музично-педагогічних трактатів. Акцентовано на інтенсифікації міжкультурної взаємодії в період Відродження, активному обміну досвідом між митцями та педагогами-музикантами під час подорожей країнами Європи. Обґрунтовано значущість впливу соціокультурних, історико-політичних, релігійних та інших чинників на процес розвитку музичної культури в період Ренесансу. Розглянуто специфіку розвитку української музичної культури як складової європейського простору в добу Відродження. Доведено, що ключовим стильовим орієнтиром досліджуваного періоду позиціонувався ренесансно-бароковий тип українського музичного мистецтва.