Функції партії віолончелей у симфонії №5 Густава Малера

Abstract

Дослідження функцій груп оркестрових інструментів є актуальним напрямом сьогодення. Частина цих робіт написана виконавцями саме на обраних до розгляду інструментах, що є особливо цінним, оскільки надає найбільш актуальну та надійну інформацію щодо певних тембрових, технічних, виразових засобів, доступних цим інструментам. Віолончель як один з основних інструментів симфонічного оркестру представляє особливий інтерес, оскільки можливості його застосування надзвичайно широкі. Це є наслідком тривалої еволюції, з часів, коли з’являються перші оркестри нового типу (у якому простежуються ознаки функціонального розподілу) й необхідність застосування предків сучасної віолончелі постала одразу, адже була необхідність у озвученні голосів, які знаходились у низькому регістрі. З іншого боку, з появою віолончелі з’явилася потреба у вибудові школи гри на інструменті, технічні можливості якого виявилися напрочуд великими. З цим пов’язане зростання популярності віолончелі в оркестрі протягом всієї еволюції власне оркестрового виконавства. Симфонічна творчість композиторів другої половини ХІХ та ХХ століть представляє особливий інтерес для магістерського дослідження, адже з’являються нові технічні, виразові, темброві прийоми, які потребують від виконавців особливого підходу (художнього інтерпретування). Ініціатива у цьому плані виходить також від композиторів, які винаходять нові трактування віолончелі в оркестрі.