Концерт для гітари з оркестром М. Арнольда : жанрово-стильові виміри

Abstract

Розквіт гітарного мистецтва Великої Британії припадає на другу половину ХХ століття. Цей період відзначився появою цілої низки сольних та концертно-симфонічних творів для гітари, що стало композиторською відповіддю на запит виконавців у зв’язку із стрімким поширенням в академічній концертній практиці даного напрямку. В статті розглянуто Концерт для гітари з оркестром op. 67 (1959) М. Арнольда – першого в історії англійської музики твору цього жанру. Завдяки яскравості музичного тематизму, неокласичної манери письма, синтезу англійського фольклору та джазу, оригінальній оркестровці, яка дозволяє демонструвати природнє звучання інструмента, даний опус заслуговує на увагу українських дослідників з метою подальшого аналітичного опрацювання композиторського доробку М. Арнольда та введення його до сучасної вітчизняної гітаристики. Мета статті – виявлення специфіки жанру в Концерті для гітари з оркестром ор. 67 М. Арнольда. Методологія. У дослідженні використано комплекс таких методів: біографічний, направлений на розкриття та систематизацію основних фактів творчого життя композитора; жанрово-стильовий, який визначає специфічні ознаки жанру концерту для гітари в творі М. Арнольда; структурно-композиційний, спрямований на висвітлення особливостей формотворчого процесу в розглянутому творі; інтерпретаційний, пов’язаний із аналізом Концерту з точки зору виконавських засад. Наукова новизна полягає у першому аналітичному опрацюванні Концерту ор. 67 для гітари з оркестром М. Арнольда у вітчизняній науково-дослідницькій практиці. Висновки. У процесі дослідження визначено, що М. Арнольд став першим серед британських композиторів, хто, звернувшись до гітарного концерту, відмовився від традиційних для цієї сфери музичних кліше. Закцентовано увагу на використанні автором англійського народного мелосу, що став альтернативою іспанському – традиційній основі гітарної музики академічного спрямування; на залученні джазової стилістики, що набула своєї популярності у творчості сучасників композитора. Гармонічне поєднання різнорідних елементів, як музичних кодів минулого та сучасного, визначає оригінальний стиль розглядуваного твору.