Виконавська поетика та виконавський стиль Лестера Янга : досвід аналізу

Abstract

Ця стаття досліджує виконавську поетику та стиль джазового саксофоніста Лестера Янга, зосереджуючись на системі виразових засобів, що формують його унікальну музичну мову. На основі аналізу вибраних композицій та імпровізаційної практики визначено ключові параметри його стилю, зокрема мелодику, ритм, гармонію, тембр і артикуляцію. Особливу увагу приділено новаторському «горизонтальному» підходу Янга до імпровізації, його характерному звуковидобуванню та розширенню гармонічного мислення. Дослідження доходить висновку, що виконавська поетика Янга є художнім відображенням інтерпретаційного мислення, яке суттєво вплинуло на розвиток сучасного джазу.

This article examines the performance poetics and style of jazz saxophonist Lester Young, focusing on the system of expressive means that shape his unique musical language. Through analysis of selected compositions and improvisational practice, the study identifies key parameters of his style, including melody, rhythm, harmony, timbre, and articulation. Particular attention is given to Young’s innovative “horizontal” approach to improvisation, his distinctive sound production, and his expansion of harmonic thinking. The research concludes that Young’s performance poetics represent an artistic reflection of interpretative thinking that significantly influenced the development of modern jazz.