Цикл віршів Г. Аполлінера "Бестіарій або кортеж Орфея" в композиторських інтерпретаціях Л. Дюрея та Ф. Пуленка

Abstract

Розглянуто два вокально-інструментальні цикли з однойменною назвою «Бестіарій або Кортеж Орфея», які були написані в одному і тому ж 1919 році двома яскравими представниками «Групи Шести»: Луї Дюреєм та Франсісом Пуленком. Визначено, що ці твори є композиторськими інтерпретаціями одного і того ж літературного першоджерела: шедевру французького модернізму, що став маніфестом орфізму, — циклу віршів Г. Аполлінера «Бестіарій або Кортеж Орфея». Проаналізовано поетику літературного першотвору. Здійснено підрядковий переклад, на підставі якого проведено семантичний аналіз вербального тексту поеми Г. Аполлінера та камерно-вокальних циклів. Виконано порівняльний аналіз структури творів та їх концепцій в цілому. Зроблено аналіз інтонаційної драматургії. Розглянуто однойменні номери циклів «Бестіарій або Кортеж Орфея» в художніх втіленнях Л. Дюрея та Ф. Пуленка, виконано порівняльний аналіз шести номерів, спираючись на поетику, що властива оригіналу. Висвітлено стильові особливості творчого почерку композиторів, що проявилися в їх інтонаційній драматургії. Охарактеризовано лейтінтонеми, музичні символи, ритмічні формули тощо. З’ясовано, що як у «Бестіарії» Л. Дюрея, так і в однойменному циклі Ф. Пуленка, смислообраз нерозривно пов’язаний із формообразом, який підпорядковано однієї меті, досягненню глибинного поетичного сенсу номерів поеми Гійома Аполлінера. Розкрито такі риси композиторського стилю Л. Дюрея та Ф. Пуленка, як лаконізм висловлювання та ілюстративність. Описано риси мелодекламаційності, які притаманні вокальній партії обох циклів. Означено аналогічні риси, котрі властиві обом циклам (витончена звукова палітра і тонка агогіка; наявність семантичних систем, які ґрунтуються на взаємодії лейтінтонем, ритмічних формул і музичних символів; образотворчі прийоми тощо). Висвітлено відмінності композиторських інтерпретацій Л. Дюрея і Ф. Пуленка поеми «Бестіарій або Кортеж Орфея» Г. Аполлінера. Доведено, що обидві композиторські інтерпретації циклу Г. Аполлінера «Бестіарій або кортеж Орфея» відповідають одному з головних завдань епохи становлення модернізму, спрямованого на очищення мистецтва від надмірностей у досягненні «нової простоти», елегантності та афористичності мовлення.