Кобзарське виконавство Слобідчини : буття, небуття, відродження
| dc.contributor.author | Новикова, Лариса Іванівна | |
| dc.date.accessioned | 2026-07-15T08:39:01Z | |
| dc.date.issued | 2026 | |
| dc.description.abstract | Слобожанська традиція кобзарського співоцтва є унікальною, як в Україні, так і у світовій спільноті. Творення сакрального світу, місія збереження світоглядних пріоритетів кобзарського виконавства, складали сутність існування сліпецького мандрівного братства. Мета статті – окреслити концепційні засади традиційного кобзарського виконавства в історичному континуумі ХХ–ХХІ століть. Онтологічний підхід до вивчення обраної теми якнайповніше окреслює буття мандруючої сліпецької братії через аналіз зміни способу їх життя і трансформацію громадянського суспільства. Історико-соціологічний метод залучено для визначення функціонування кобзарського виконавства в залежності від світоглядної парадигми і запитів соціуму; компаративний – з’ясовує суттєво відмінні техніки та етико-естетичні засади кобзарського музикування. Новизна полягає у визначенні концептуальних засад кобзарського виконавства Слобідчини в історичному континуумі. Висновки. Висвітлено зміну історико-культурної парадигми, де виконавська школа Слобідської України окреслена, як безперервний генетичний ряд: Гнат Гончаренко, носій архаїчного першоджерела, заклав фундамент для когорти видатних харківських кобзарів. Надалі Гнат Хоткевич реконструював Харківської бандуру від старосвітського музикування до сценічного віртуозного виконавства. В умовах історичних катаклізмів, фізичного нищення, ідеологічного тиску «паралельної культури», надважливим фактором існування традиції, був саме міжпоколінний діахронний зв’язок у відтворенні етнокультурної традиції. Георгій Ткаченко, учень Панотця П. Древченка і послідовник виконавської школи Г. Хоткевича, освоїв гру на діатонічній бандурі і став зв’язуючою ланкою поколінь. Майстер відновив унікальну техніку й духовну естетику школи і передав її новій генерації дослідників. Таким чином, виконавська школа Слобідчини пройшла шлях від нищення і руйнації – до реконструкції старосвітського інструментарію і традиції співогри, її ревайвалізації сучасним цеховим кобзарським братством, надметою якого залишається необхідність збереження світоглядних пріоритетів і смислів національної ідентичності. | |
| dc.identifier.citation | Новикова Л. І. Кобзарське виконавство Слобідчини : буття, небуття, відродження // Музикознавча думка Дніпропетровщини. 2026. Т. 30, № 1. С. 18-31. | |
| dc.identifier.doi | https://doi.org/10.33287/222602 | |
| dc.identifier.orcid | https://orcid.org/0000-0002-7328-9832 | |
| dc.identifier.uri | https://repo.num.kharkiv.ua/handle/num/2272 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | Дніпровська академія музики | |
| dc.subject | Кобзарське співоцтво українське, кобзарське мистецтво українське, кобзарське мистецтво слобожанське, кобзарі харківські, Харківська бандура | |
| dc.title | Кобзарське виконавство Слобідчини : буття, небуття, відродження | |
| dc.type | Article |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- 777-Текст статті-1320-1-10-20260415.pdf
- Розмір:
- 602,49 KB
- Формат:
- Adobe Portable Document Format
