Прелюдія "Післяполуденний відпочинок фавна" К. Дебюссі "по білому і чорному"

Abstract

Створення фортепіанної транскрипції оркестрового твору не обходиться без певної модифікації фактури першоджерела, адже буквальне спрощення симфонічної партитури до клавірного викладу сприймається як збіднений «відбиток» первинного музичного матеріалу, мало придатний для концертного виконання. Творчість К. Дебюссі охоплює як оркестрове, так і фортепіанне коло творів, досвід написання яких, представляє композитора як майстра звукового колориту, що створюється тембрами і симфонічного оркестру, і фортепіано. Прелюдія «Післяполудневий відпочинок фавна» К. Дебюссі є таким багатогранним твором, музичні образи якого можуть бути відтворені у рояльному звучанні у такій якості, котра властива концертному фортепіанному опусу, що не поступається у художній переконливості оригіналу. Аналіз різних транскрипцій твору К. Дебюссі розкрив перспективи для пошуку нових суто фортепіанних фактурних рішень. У цьому сенсі заслуговує на увагу досвід французького піаніста Олександра Таро, який використовує формули романтичного піанізму для фортепіанного відтворення оркестрових прийомів гри та фактури. Метою роботи є розкриття можливостей звучання Прелюдії «Післяполудневого відпочинку фавна» у виконанні на роялі, виявлення сучасних фактурних і тембрових рішень перетворення оркестрової фактури у самостійний піаністичний текст. Методологія дослідження базується на методах музичної компаративістики та органології у її фортепіанному відгалуженні, а також на залученні музично-історичного, текстологічного та аналітичного підходів. Наукова новизна. Вперше розглядаються фортепіанні транскрипції Прелюдії «Післяполудневого відпочинку фавна» К. Дебюссі у ракурсі перетворення оркестрової партитури композитора на віртуозний концертний фортепіанний твір. Зокрема, охарактеризована специфіка фортепіанної транскрипції сучасного французького піаніста Олександра Таро як приклад суто піаністичної модифікації фактури оркестрового твору. Висновки. Трансформація оркестрового твору К. Дебюссі у концертний фортепіанний твір відбувається через пошук таких піаністичних фактурних рішень, які здатні надати оркестровим тембрам фортепіанний образно-звуковий еквівалент. Створення самостійної концертної фортепіанної транскрипції Прелюдії «Післяполудневого відпочинку фавна» К. Дебюссі відбувається на базі традицій романтичного піанізму.