Наратив і музична драматургія : параметри взаємодії

Abstract

Мета роботи – дослідити розвиток вітчизняних і зарубіжних концепцій музичної драматургії та музичного наративу задля виявлення параметрів їх взаємодії. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення змін у музикознавчих поняттях, викликаних міждисциплінарними процесами та впливом літературознавчих категорій на аналіз музичних творів. Сучасне музичне мистецтво ХХ–ХХІ століть демонструє тяжіння до міжнаукових зв’язків, що зумовлює трансформацію усталених термінів та категорій, зокрема понять «драматургія» і «наратив». Методологія дослідження спирається на комбінування методів узагальнення та систематизації інформації, а також на компаративний метод. У роботі здійснено огляд та аналіз вітчизняних і зарубіжних музикознавчих джерел щодо визначення понять музичної драматургії та музичного наративу, простежено їхні історичні трансформації та теоретичні засади. Досліджено особливості адаптації цих термінів до специфіки музичного мистецтва. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні нового погляду на співвідношення концепцій наративу та драматургії в музичному мистецтві. У висновках зазначається, що у процесі адаптації літературознавчих термінів до музикознавчих категорій відбулося зближення термінів музичної драматургії та музичного наративу; обидві категорії ґрунтуються на понятті події, що є ключовим як для літературного наративу, так і для драматургії. Водночас у музичному мистецтві вони трансформуються у специфічні категорії, які відображають процесуальність музичної форми та її здатність до розвитку. Результати дослідження свідчать про значний потенціал подальшого розвитку музичної наратології у вітчизняному музикознавстві. Запозичення даної концепції може стати основою для нових методологічних підходів до аналізу музичних творів. Подальший розвиток цього напряму дозволить уточнити межі музичного наративу та музичної драматургії, сприяти глибшому розумінню художньої структури музичних творів та їхнього семантичного наповнення.