Шляхи формування концертного репертуару для альта у XVII–XIX ст.

Abstract

Здійснено спробу висвітлити особливості формування альтового репертуару, яке відбувалося у зв’язку з процесом становлення альта як сольного концертного інструмента. В світлі стрімкого зростання популярності альта у ХХ столітті і збільшення уваги науковців до сучасної альтової практики потребували переоцінки і попередні етапи розвитку альтового мистецтва. Особливо такий перегляд є актуальним для вітчизняного музикознавства, що тривалий час перебувало в інформаційній ізоляції; отже, залучення нових джерел обумовило доцільність і певну наукову цінність цієї спроби. Метою статті став розгляд процесу формування концертного репертуару для альта у XVII–XIX століттях у контексті становлення альтового виконавства. На основі аналізу джерельної бази, систематизації та узагальнення його результатів простежено шлях розвитку альтового виконавства до по чатку ХХ століття, від діяльності Г. Телемана, братів Антоніна та Карела Стамиців, І. Хольцбауера, Л. Лебруна, Е. Айхнера, через творчість Ф. А. Гофмайстра (XVIII століття), А. Ролла, Г. Сітта (ХІХ століття). Наголошено, що вирішальний внесок у перетворення альта з акомпануючого на повноцінний сольний інструмент зробили провідні виконавці, більшість з яких були і композиторами. Позначені сприятливі чинники (поява віртуозів, активізація гастрольної діяльності та музичного бізнесу, розвиток педагогіки, формування сталих виконавських напрямків, шкіл, традиція музикування на альті серед композиторів), що згодом призвели до стрімкого розвитку альтового репертуару у ХХ столітті.