Художні сенси melodie "Lamento" Дюпарка-Готьє

Abstract

Мета статті – розкрити особливості музичного та виконавського прочитання поезії Т. Готьє в mélodie А. Дюпарка «Ламенто». Методи дослідження – історико-біографічний, герменевтичний, контекстний, стильовий, фоно-семантичний. Поєднання трьох основних аспектів: семантичного, асоціативно-образного та синтаксичного, а також комплексний характер роботи визначають новизну підходу до досліджуваної теми. Проведений аналіз «Ламенто» – mélodie А. Дюпарка на вірші Т. Готьє дає підстави сформулювати наступні висновки: 1. А. Дюпарк та Т. Готьє – представники романтизму другої половини ХІХ століття. Обох митців поєднує тяжіння до перфекціонізму, однак якщо Т. Готьє – один з яскравих прихильників такої літературної концепції, як «мистецтво заради мистецтва», в основі котрої – тяжіння до досконалості, то перфекціонізм А. Дюпарка набуває патологічної форми, що змушує композитора знищити велику кількість своїх творів та перестати писати у розквіті творчих сил. 2. Вивчення «Ламенто» дозволило виявити суть творчого ідеалу авторів поетичного та музичного текстів. Використані фантастичні елементи надприродного в поезії Т. Готьє, що допускають певну універсальність та ідеальність, як посередників між мистецтвом та життям, посилюються в музиці А. Дюпарка. Поетичному тексту надана більша чуттєвість та нові сенси, завдяки використанню самостійної фортепіанної партії (в цьому спільність з lied), музичним повторам (мотив «щемливого горя» збільшується, завдяки мелодичному розвитку, хоральній фактурі акомпанементу, повільному темпу), котрі без змін звучать у різних тональностях та створюють сугестивний вплив на слухача. 3. Виконавцям «Ламенто» Готьє-Дюпарка важливо володіти мистецтвом інтерпретації французького речення, тобто відчувати стилістичну чіткість, контекстну підказку поетичного першоджерела, водночас виключати у співі використання прийомів urlo francese.