Гендерні грані вокального образу Ромео (на прикладі опер Н. Ваккаї та В. Белліні)

Abstract

У статті вперше в українському музикознавстві проведено порівняльний аналіз вокального образу Ромео в операх Н. Ваккаї та В. Белліні крізь призму гендерного підходу. Досліджено специфіку втілення чоловічого персонажа жіночим голосом (мецо-сопрано) у стилі bel canto, а також трансформацію образу при його виконанні тенором. На прикладах інтерпретацій Г. Фаббрі, Е. Ґаранчі, Дж. ДіДонато та Дж. Арагалла висвітлено еволюцію виконавських стратегій — від автентичної романтичної афективності до сучасної гендерної амбівалентності. Авторка обґрунтовує гендер як ключову категорію музичної інтерпретації, що інтегрує тембральні характеристики, сценічну поведінку та режисерську концепцію.