Соната для тромбона Б. Чайдлса : специфіка сольної тромбонової сонати з рисами джазової стилістики

Abstract

У сучасному українському музикознавстві ХХІ століття спостерігається тенденція системного дослідження камерно-інструментальної музики, зокрема жанру сонати, що відіграє ключову роль у співпраці композитора та виконавця. Тромбон, завдяки своїм унікальним тембровим характеристикам, активно впроваджує ці принципи, проте в Україні сонати для цього інструмента досліджено недостатньо, особливо в контексті музики ХХ століття. У статті розглядаються проблеми та сучасні тенденції виконавського мистецтва тромбона в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття), з акцентом на роль виконавця в музикознавстві в контексті творів для тромбона solo. Аналізується жанрова специфіка тромбонової сонати на прикладі Сонати для тромбона solo Б. Чайлдса. Цей твір, створений американським композитором і тромбоністом, демонструє як технічні, так і виразові можливості інструмента, інтегруючи синкоповані ритми, блюзову гармонію та імпровізаційні риси в класичну форму сонати. Її I ч. (Recitative) у стильовому відношенні є найкласичнішою і відрізняється епізодичним використанням алеаторики в секціях форми, наближеної до сонатної. II ч. (Double) містить стилістичні і метроритмічні диференціації на секції, позначувані як in 4 (виконуються у дусі свінгу на legato) та in 2 (виконуються у стилі оркестрового тромбона на non legato). У фіналі (Rondo) виконавська комбінаторика, детально розписана автором, є найбільш характерною для «техніки груп» як авангардної складової цього оригінального твору. Зазначено, що у виконавському плані Соната Б. Чайлдса для тромбона solo є складною насамперед у звуковисотному інтонуванні, що пояснюється відсутністю підтримки тромбона темперованим фортепіано. Водночас композитор не вдається до використання нетрадиційних прийомів гри, обмежуючись лише типовими для тромбона glissandi, а також мікро-хроматикою, похідною від блюзових dirty tones у II ч. з її стилістикою свінгу. Джазові впливи в Сонаті проявляються через використання блюзової гармонії та часті метричні зсуви. Важливу роль відіграє й ритмічна гнучкість, що додає твору імпровізаційного характеру, хоча він залишається повністю графічно зафіксованим в нотному тексті. Таким чином, Соната для тромбона Б. Чайлдса є унікальним синтезом класичної та джазової традиції, який розширює звичні уявлення про сольний репертуар тромбона, роблячи його ближчим до світу сучасної імпровізаційної музики.