Теорія стилю в музиці : від класичної до когнітивної парадигми

Abstract

Аналізуючи стиль як категорію музикознавства, необхідно визначитися з дослідницьким підходом до його вивчення. У статті вперше у вітчизняному музикознавстві розглянуто еволюцію теоретичних уявлень про стиль у музичному мистецтві. Порівняльний аналіз дефініцій стилю в музиці (за хронологією наукових видань) базується на виявленні його змістового наповнення з урахуванням нових методів пізнання стильових явищ, сформованих як результат впливів тенденції до духовного відродження в музичному мистецтві ХХ ст. Огляд музикознавчих джерел засвідчив, що поняття «музичний стиль» припускає безліч інтерпретацій, оскільки в межах музикознавчої парадигми можуть співіснувати полярні точки зору, які дозволяють виокремити різні рівні ієрархії стильового розмаїття в музиці. Сучасна наукова думка вихідною детермінантою художнього стилю визначає тип музичного мислення, першопричиною якого є ментальність. Як етнопсихологічний феномен, що в концентрованому вигляді відображає різні рівні світобачення, ментальність народжується з природних компонентів та соціально обумовлених складових і розкриває картину світу, яка закріплює єдність культурної традиції певної культурної спільноти. Як висновок, наголошується, що предмет дискусії, розглянутий в історичному хронотопі, – від радянських часів і донині – окреслив історичну динаміку методів музикознавчих досліджень: від діалектики змісту і форми музичного твору до християнської парадигми образу людини як Божого творіння. Найвищий ступінь у цілісній категоріальній структурі музичного стилю належить національним чинникам стилетворення, що криються в способі мислення митця та надалі позначають організацію музично-інтонаційного процесу в конкретних музичних творах.