Своєрідність відбиття принципів неокласицизму в Сонаті для двох фортепіано Пауля Хіндеміта

Abstract

Стаття присвячена втіленню принципів неокласицизму в Сонаті для двох фортепіано Пауля Хіндеміта. Авторка аналізує композицію твору, його зв’язок із бароковою культурою, поліфонією та сюїтними принципами. Підкреслюється індивідуальний підхід композитора до жанру сонати, що поєднує традиційні та новаторські риси. Дослідження розкриває особливості драматургії й ансамблевої техніки твору в контексті музики ХХ століття.

The article examines the embodiment of neoclassical principles in Paul Hindemith’s Sonata for Two Pianos. It analyzes the composition of the work, its connection with Baroque culture, polyphony, and suite principles. The study emphasizes the composer’s individual approach to the sonata genre, combining traditional and innovative features. The research reveals the peculiarities of the work’s dramaturgy and ensemble technique in the context of 20th-century music.