Роль музичного компонента в хореографічній концпції С. Лифаря

Abstract

Проблематика запропонованої статті стосується взаємодії музичного та хореографічного у балетній виставі. Спрямовуючи внутрішню логіку історичного розвитку жанру, цей механізм ускладнюється у ХХ столітті внаслідок змін у системі музичного мистецтва та сценічної хореографії, виникнення індивідуальних балетмейстерських концепцій. Мета дослідження пов’язана із висвітленням оригінальної позиції С. Лифаря (1904–1986) – славетного танцівника, музично обдарованого хореографа, що обирав для своїх постановок як партитури з музичної класики, так і твори сучасних авторів. Аналіз теоретичної системи, що викладена в його «Маніфесті хореографа», музично-хореографічної складової балетів «На Дніпрі» С. Прокоф’єва та «Ікар» А. Онеґґера дозволяють критично оцінити новизну запропонованої C. Лифарем ідеї відмови танцю від музики, яка в дійсності передбачала інше розуміння ролі та змісту музичного компонента у хореографічній виставі.