Звукове втілення фортепіанних циклів Рене Ееспере : досвід виконавського аналізу

Abstract

Визначені найважливіші виконавські завдання, що виникають у процесі інтерпретації фортепіанних циклів естонського композитора Рене Ееспере. Використано особистий досвід автора дослідження, набутий у роботі над творами естонського митця в класі зі спеціальності заслуженого артиста України, професора С. Ю. Юшкевича, під час концертно-виконавської практики, особистого листування з композитором, а також аудіо- та відеозаписи виконань Тармо Ееспере. За матеріал обрано цикли «4 остинато» і «24 прелюдії», загальну ідею яких можна визначити як рефлексію автора на закони Всесвіту за допомогою символіки чисел: 4 — форми буття, 24 — уся сукупність його елементів. Окреслено піаністичні проблеми творів, їх зв’язок із національними та загальноєвропейськими традиціями фортепіанного мистецтва. Розглянуто аспекти, що сприяють розумінню і втіленню змісту фортепіанних опусів: історія створення, принципи композиторського мислення, специфіка музичної мови. Доведено, що за допомогою остинатності (цикл «4 остинато») — нескінченне повторення однієї й тієї ж ритмічної фігури — автор виражає певний емоційний стан: споглядальність (№ 1), збудження (№ 2), рухливість (№ 3), статичність (№ 4). Загальну ідею циклу можна порівняти з філософською формою пізнання світу. За основу кожної мініатюри автор обрав унікальну фактурну формулу. Остинатність досить легко ідентифікується слухом завдяки багаторазовому відтворенню, але кожне повторення відкриває новий змістовний контекст, що втілюється завдяки тембру, динаміці, артикуляції, звуковисотній організації. Цикл «24 прелюдії» став своєрідним творчим «портфоліо», у якому ретельно дібрані й упорядковані певні зразки композиторського письма Р. Ееспере. Цей опус є вичерпною творчою лабораторією, у якій поєднані ознаки токатного трактування інструмента з кантиленним, трапляються різноманітні фактурні формули, що вимагають від виконавця мобільності у зміні піаністичних прийомів.