Жанр домрового концерту у доробку українських композиторів

Abstract

У статті досліджується широка палітра концертів для домри, створених у період з 1947 по 2019 рік (більше 20-ти), зокрема, вперше представлено аналіз композицій О. Гайденка, В. Іванова, І. Козлова та О. Костіна. Метою дослідження є аналіз домрових концертів у творчості українських композиторів з огляду загальних ознак форми, особливостей розробки, принципу розвитку тематизму, матеріалу композиції, використання цитат та їх місця у композиції, трактовки жанру та стилістичного параметру. Аналіз проілюстрував, що в більшості випадків композитори сприймають жанр Концертино, Концерту та Концертштюку як одночастинний цикл. Вони звертаються і до різних моделей, в тому числі до моножанрових та поліжанрових, де останній різновид представлений поєднанням концерту з рапсодією, піснею, токатою, поемою, билиною, варіаціями, пасіоном, месою та балетом. У результаті дослідження пропонується типологія та періодизація домрового концерту. Також було виявлено чотири етапи розвитку концерту: 1) період неофольклоризму з використанням секвентного розвитку тем у розробці та сонатної форми з рисами варіаційної та рапсодичної (1947 кінець 1950-х років); 2) період неофольклоризму з тональним перетворенням теми, її варіантів та сонатної форми з особливостями варіаційної та куплетної (початок 1960-х і кінець 1970-х років); 3) неокласичний період з оригінальним тематизмом з тематичним проростанням головної теми та сонатної форми з рисами варіаційної (1980–1993); 4) період жанрового синтезу з мозаїчно-варіаційним розвитком тем та перевагою варіаційного розвитку (з 1998 по 2019 рік). Отже, на сьогоднішній день у рамках домрового концерту композиторами опановані і широка стильова та жанрова палітра, різні типи тематизму та його розвитку, побудови та драматургії сонатної форми, завдяки чому цей жанр стає на один рівень із досягненнями інших інструментів.