Виконавські принципи українського піаніста та педагога Віктора Сирятського

Abstract

У статті розглядаються основні принципи виконавського стилю Віктора Сирятського. Виявлена роль зовнішніх факторів у формуванні світогляду і творчих особливостей піаніста. Окрім того, на особливу увагу заслуговує питання про виховання знаних піаністів-виконавців із дітей, які мають яскраві виконавські задатки і з великим успіхом починають ранню концертну діяльність. У цьому сенсі доля і приклад Віктора Сирятського постають надзвичайно повчальними, хоча, звичайно, становлення і розвиток кожної особистості відбувається сугубо індивідуально. Стаття присвячена пошукам нових шляхів, які забезпечують формування професійної педагогічної особистості музиканта, які мають одним із критеріїв високий рівень розвитку інструментально-художніх і спеціальних музично-виконавських знань. Також у статті схарактеризовані засоби музичної виразності, завдяки яким і сформувався виконавський стиль В. Сирятського. Багато педагогічних і виконавських принципів сприйняті були В. Сирятським від його вчителя П. Серебрякова. Нагадаємо, що Віктор Сирятський після закінчення в 1968 році фортепіанного факультету Харківського інституту мистецтв по класу професора М. Хазановського отримав рекомендацію в аспірантуру. І наступного року, після закінчення в тому ж інституті композиторського відділення по класу заслуженого діяча мистецтв Української Радянської Соціалістичної Республіки в. о. професора І. Ковача, розпочинає денну асистентуру стажування в Ленінградській державній консерваторії. Навчання за спеціальним фортепіано у класі народного артиста П. Серебрякова Віктор Сирятський поєднував із заняттями з композиції в заслуженого діяча мистецтв Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки в. о. професора В. Успенського. У 1971 році Віктор Сирятський закінчує асистентуру-стажування, його направляють на роботу в Харківський інститут мистецтв. Але повернемося до уроків у П. Серебрякова. Природно, що такий великий майстер і найяскравіша особистість, яким був П. Серебряков, не міг не вплинути на Віктора Сирятського як на музиканта та майбутнього педагога. Спробуємо визначити, які ж педагогічні принципи і методи були сприйняті В. Сирятським від нього. В. Сирятський часто згадував про П. Серебрякова й говорив, що визначити серебряковську схему роботи над музичним твором дуже важко, імовірно, «схеми» узагалі не існувало. Характер вказівок і ступінь деталізації в роботі залежали від рівня здібностей учня, від його зрілості та розвитку. Глибоке знання музичної літератури і великий концертний репертуар дозволяли В. Сирятському не тільки «награти», а й цілком закінчено виконати майже будь-який твір. Особливо часто і багато грав він учням на початку своєї педагогічної діяльності. Часто В. Сирятський використовував словесні характеристики художнього образу. Поетичні аналогії і зіставлення його завжди лаконічні і яскраві. Зазвичай вони вимовлялися в моменти творчого підйому і супроводжувалися живим показом. Матеріали, викладені у статті, можуть принести реальну користь виконавцям-інструменталістам різних спеціальностей у їхній концертній діяльності, а також педагогам-музикантам у процесі академічного навчання майбутніх професіоналів.