Семантичні ряди лібрето С. Жадана до опери А. Загайкевич "Вишиваний. Король України"

Abstract

Дослідження спрямоване на вивченні лібрето С. Жадана до опери А. Загайкевич «Вишиваний. Король України» у семантичному аспекті: встановленні семантичної природи метаморфоз історичних першоджерел та виявленні шляхів і причин семантизації персонажів, як невідʼємного елементу, як найважливішої складової оперної художньої системи. Мета статті – визначити сутність семантичних рядів лібрето С. Жадана «Вишиваний. Король України». Новизна наукової роботи полягає у процесі розкриття семантичних рядів лібрето С. Жадана. Методологія дослідження представлена взаємодією наступних методів – історизму, історико-біографічного та семантичного підходів. Висновки. У творі представлена одна із найскладніших, суперечливих та, разом із тим, дивовижних епох, коли у повітрі вирували різні шляхи розвитку України. Один з таких шляхів, концепцій – Україна як самостійне королівство на чолі з Вишиваним. Це не було реалізовано, оскільки виявилося утопічним. У лібрето використовуються такі елементи художності, як символіка, що притаманна романтичним текстам з фольклорним та міфопоетичним корінням. Один з центральних персонажів – Людина у чорному має поліфункціональну семантику. Це 1) alter ego, 2) фаустівсько-мефістофельський напрямок, 3) персонаж-маска, 4) як пролог і епілог. 5) авторський коментар. У лібрето С. Жадана природа голосів позаматеріальна, це голоси з минулого життя Вишиваного і голос його «я». Семантична роль голосів, введених у лібрето, полягає у тому, що вони розкривають «портрет» душі головного героя, а саме – прослідковуються паростки габсбурзького тяжіння до України. Головна авторська ідея в опері «Вишиваний. Король України» – як людина обирає собі ідентичність, тому для С. Жадана центральним є кожний персонаж, серед котрих історичні особистості та народ. Семантика вільної України розкривається через ідентичність волелюбної людини та її жертовність – вона не зраджує своїм ідеалам, шукаючи українські «перлини», і вмирає за це. Структура лібрето свідчить, що автор тяжіє до авангардизму, проте радикально не розриває із своїм минулим – романтизмом.