Вокально-інструментальний цикл "Бестіарій або кортеж Орфея" Луї Дюрея : від поетичної метафори до музичного смислообразу

Abstract

Мета роботи – виявити й дати характеристику наскрізним лейтинтонемам і ритмоформулам вокально-інструментального циклу Л. Дюрея, що поглиблюють смисловий зміст поетики Г. Аполлінера і становлять основу системи музично-поетичних метафор. Методологія дослідження ґрунтується на історико-контекстуальному, компаративному й системно-аналітичному методах. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняному музикознавстві аналізується вокально-інструментальний цикл «Бестіарій або Кортеж Орфея», досліджується естетика французького модернізму з погляду втілення поетичних метафор у семантиці музичного твору. Висновки. Аналіз музичної драматургії циклу показав, що на початку 20-х років XX століття Л. Дюрей відмовився від властивої його раннім творам тонально-гармонічної системи письма, звернувшись до атональної музики. У рамках нової техніки виявлено звернення до «світлих» і «темних» тональних сфер, дієзних або бемольних, що дало змогу композитору поглибити музичні смислообрази поетичних метафор. «Білі» тональні сфери також присутні в циклі, їх подано в зіставленні з контрастними образами (№ 22 «Голуб» – образ чистоти, «№ 23 «Павич» – дурниці й порожнечі). У ході аналізу інтонаційної драматургії вокально-інструментального циклу «Бестіарій або Кортеж Орфея» Л. Дюрея виявлена система лейтинтонем і ритмоформул, що становить семантичну палітру твору. Смислові одиниці, складники драматургії циклу, відображають принцип «кодування», властивий модернізму як художньому напряму початку XX століття, є втіленням поетичних метафор у музичних смислообразах. Зіставлення концепцій поеми «Бестіарій або Кортеж Орфея» Г. Аполлінера й вокально-інструментального циклу Л. Дюрея довело, що в композиторській інтерпретації зберігається первісна творча ідея духовного очищення шляхом осягнення людських недоліків, подолання власного его, милування красою світу, осмислення високої сили любові. Композиція вокально-інструментального циклу ідентична літературному першоджерелу; виняток становлять номери «Орфей», які є рефреном композиції Г. Аполлінера та відсутні в композиторській інтерпретації Л. Дюрея.