Казкотерапія в українському театральному мистецтві воєнної доби

Abstract

Актуальність теми дослідження зумовлена складною соціально психологічною ситуацією в Україні, спричиненою повномасштабною військовою агресією. Діти, які переживають травматичний досвід війни, потребують ефективних методів психологічної підтримки та реабілітації. Казкотерапія як метод арттерапевтичної роботи набуває особливого значення в умовах воєнної дії, оскільки дозволяє дітям опрацьовувати складні емоції через символічні образи та метафори, зберігаючи при цьому необхідну психологічну дистанцію від травматичного досвіду. Українське театральне мистецтво воєнної доби активно включає казкотерапевтичні практики у свою роботу, створюючи унікальні форми підтримки дітей через поєднання традиційних казкових наративів з сучасними терапевтичними підходами. Театральна форма додає до казкотерапії тілесний, колективний та естетичний виміри, що сприяє більш глибокій інтеграції травматичного досвіду. Однак комплексне наукове осмислення цього феномену залишається недостатнім, що визначає необхідність спеціального дослідження казкотерапії в контексті українського театрального мистецтва воєнної доби. Проблема використання казкотерапевтичних методів у театральній практиці під час війни охоплює кілька взаємопов'язаних аспектів. З одного боку, існує потреба в теоретичному обґрунтуванні специфіки казкотерапії як театрального методу роботи з дітьми в умовах воєнного часу. З іншого боку, необхідно проаналізувати конкретні практики українських театральних колективів, які використовують казкотерапевтичні підходи для підтримки дітей, що пережили травматичний досвід війни. Третій аспект стосується виявлення терапевтичного потенціалу різних форм театрального мистецтва, від документального театру до лялькової вистави, у контексті роботи з дитячою травмою. Звернення до казкотерапії в театральному мистецтві відповідає глибокій потребі українського суспільства в культурних інструментах подолання колективної та індивідуальної травми. Казка як універсальна форма людського досвіду, що містить архетипні образи боротьби, перемоги та відновлення, виявляється особливо актуальною в ситуації воєнного конфлікту. Театральна інтерпретація казкових сюжетів створює можливість для символічного проживання складних емоцій, трансформації болю в творчість, страху в мужність. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі казкотерапії як методу психологічної підтримки дітей в українському театральному мистецтві воєнної доби, виявленні специфіки використання казкових наративів у театральній практиці та визначенні терапевтичного потенціалу різних форм театрального мистецтва у роботі з дитячою травмою воєнного часу.