Темброобраз альта в П’ятому струнному квартеті В. Бібіка в контексті концепції «останнього твору»

Abstract

Стаття присвячена дослідженню темброобразу альта у П’ятому струнному квартеті В. Бібіка в контексті його пізнього («останнього») творчого періоду. Визначено, що пізній стиль композитора має консолідуючий характер і поєднує ключові риси його музичного мислення — філософічність, поліфонічність і медитативність. Проаналізовано особливу роль альта, який виступає як носій глибокої семантики та виконує як ансамблеву, так і солюючу функцію. Доведено, що через розширення виконавських можливостей інструмента композитор значно поглиблює його образно-семантичний потенціал.

The article explores the timbre-image of the viola in Valentyn Bibik’s Fifth String Quartet within the context of his late (“final”) creative period. It is established that the composer’s late style has a consolidating character, combining key features of his musical thinking such as philosophical depth, polyphony, and meditative dramaturgy. The study analyzes the special role of the viola, which functions both as an ensemble instrument and a solo voice carrying profound semantic meaning. It is demonstrated that by expanding the instrument’s technical and expressive capabilities, the composer significantly deepens its semantic and expressive potential.