Деякі особливості оркестрового письма А. Берга у світлі культурно-парадигмальних змін першої половини ХХ століття

Abstract

Мета статті – дослідження особливостей оркестрового письма А. Берга як представника музики першої половини ХХ ст. в контексті культурно-парадигмальних перетворень. Методи дослідження. У статті застосовані системно-функціональний, історичний, компаративний методи розвою наукового матеріалу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняному музикознавстві досліджено оркестрове письмо А. Берга в аспекті втілення спатіально-темпоральних уявлень. Висновки. Оркестрове письмо А. Берга є малодослідженим феноменом. У ньому продовжують розвиватися традиції та тенденції пізнього романтизму; з іншого боку, воно відбиває зміни у спатіально-темпоральних уявленнях, що виявилися в європейській культурі першої половини ХХ ст. через парадигмальну множинність. Засобами оркестрового письма вибудовуються (об’єктивуються) детерміновані культурою контекстом «некласичні» уявлення про час та простір, які переплітаються з традиційними. Бергівському простору притаманні: 1) багатоскладність та багатоелементність організації внаслідок помноження оркестрових функцій; 2) строкатість, неоднорідність внаслідок «нерегламентованого» підключення та відключення голосів; 3) змінна щільність на мікро- та макрорівні композиції. Діагональна фактурно-темброва логіка організації оркестрової тканини приводить до формування розгалуженого та диференційованого часу. Проте бергівський час виявляє і генетичний звʼязок із часом векторно-лінійним, континуальним, антропологічним у своїх основах. Збереження континуальності криється у пануванні горизонтального мислення, лінійності (навіть у тембрових перефарбуваннях), вирішеної через її діагональне розгортання в музичній тканині.