Галицький напів у композиторській інтерпретації О. Кошиця (на прикладі "Достойно єсть" із Четвертої Літургії)

Abstract

Актуальність проблеми зумовлена затребуваністю дослідження наявних композиторських прочитань галицького напіву як феномена вітчизняної духовної традиції у творчій практиці митців минулого і сьогодення. Мета наукової статті – охарактеризувати композиторську інтерпретацію галицького напіву на прикладі «Достойно єсть» (№ 22) із Четвертої Літургії (1938) О. Кошиця. Методологія базується на залученні комплексу підходів, серед яких: когнітивний, жанровий, стильовий, структурно-функціональний, семантичний, порівняльний, застосований у співставленні монодичного першоджерела з авторським твором О. Кошиця, а також інтерпретаційний, задіяний для дослідження якісних параметрів трактування української православної церковної монодії в композиторській спадщині О. Кошиця. Наукова новизна полягає в тому, що в науковій розвідці вперше досліджено піснеспіви галицького напіву в духовній композиторській творчості О. Кошиця на прикладі обраного зразка з Четвертої Літургії – циклу, створеного на основі галицького напіву; здійснено композиційно-драматургічний аналіз «Достойно єсть» О. Кошиця з урахуванням першоджерела монодії. У Висновках констатовано, що «Достойно єсть» О. Кошиця постає зразком перетину двох систем: монодичної і поліфонічної, яку визначено як полімелодичне ціле. Таким чином, аналізований піснеспів трактується як «помножена» монодія із збереженням самобутності давнього зразка в оригінальному авторському прочитанні. Митець досягає нової якості втілення одноголосного першоджерела галицького напіву при збереженні його стильових та жанрових констант в умовах поліфонічного мислення, де кожен голос зберігає відповідну самоцінність. Композитор орієнтується на жанр першоджерела як богослужбового зразка, який постає знаком приналежності до літургічного типу культури – Богоспілкування.