Виміри візуальності в творах сучасних харківських композиторів

Abstract

Постановка проблеми. Сучасна музика все частіше виходить за межі суто аудіального сприйняття, інтегруючи візуальні елементи та створюючи синестетичні переживання для слухачів. В українському музичному просторі ця тенденція набуває особливого значення, оскільки композитори прагнуть розширити межі традиційного музичного мистецтва, поєднуючи звук із візуальними компонентами. Дослідження візуальних аспектів у творчості сучасних, зокрема, харківських композиторів є актуальним і новаторським, оскільки воно сприяє глибшому розумінню нагальних художніх практик та їхнього впливу на слухача. Останні дослідження підтверджують, що візуальні елементи відіграють дедалі важливішу роль у композиторській практиці. Однак у контексті харківської музики залишається низка невирішених питань, зокрема щодо специфіки використання візуальних прийомів у різних жанрах та особливостей їх сприйняття слухачами. Це зумовлює актуальність та водночас необхідність подальшого дослідження теми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання візуальності в музиці є нагальним напрямом сьогоденних мистецтвознавчих досліджень. Особлива увага приділяється синестезійним аспектам сприйняття музики, інтеграції зорових образів у композиторську практику та театралізації виконання. Метою цієї статті є дослідження візуальних вимірів у творах сучасних харківських композиторів, аналіз способів інтеграції візуальних елементів у музичні композиції та визначення їхнього впливу на сприйняття слухачів. Методологія. У дослідженні використано міждисциплінарний підхід, що поєднує музикознавчий аналіз із елементами теорії візуальної культури. Застосовано методи структурного та семіотичного аналізу для виявлення взаємодії між звуковими та візуальними компонентами в музичних творах. Висновки. Цикли «Архітектурні портрети» Є. Волошиної, «Диптих за картинами І. Айвазовського» В. Богатирьова, «Гравюри» та «Діатонічні етюди» Д. Малого, демонструючи нові підходи до поєднання звукового та візуального мистецтва через графічну нотацію та інноваційні композиційні техніки, заслуговують визначення їх в якості оригінальних «експонатів» у розлогій «галереї» музичного Харкова.